Для зарахування дитини до закладу  ДНЗ «Сонечко»"  Стецькывського НВК необхідні наступні документи : 

 

1. Заява батьків або осіб, які їх замінюють що до влаштування дитини до дитячого закладу.

2. Медична довідка дитини з проходженням всіх спеціалістів певної форми (до вступу в ДНЗ) 

3. Виписка із медичної карти, карта профілактичних щеплень (форма №63).

4. Ксерокопію  свідоцтва про народження дитини. 

5. При наявності пільг - документи, що їх підтверджують

 

6. Батькам необхідно мати паспорт і свідоцтво про народження дитини.

АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ

Проблема дитячого садка - добре це чи погано, віддавати чи почекати таке запитання рано чи пізно виникає в кожній сім'ї. Прийняття рішення батьками визначається особистим досвідом. Але, поза всяким сумнівом, відвідування дошкільного закладу має свої плюси та мінуси.

А визначитись потрібно з точки зору науки - педагогіки, медицини, психології. З наукової точки зору відвідування дитячого садка - фактор позитивний в усіх питаннях, необхідний для повноцінного виховання та розвитку малюка. Мистецтво спілкування з іншими членами суспільства грає важливу роль в житті кожного, тому спілкуватись потрібно вчитись змалку.

Оформлюючи дитину в групу, батьки переживають: як там зустрінуть дитину? Як будуть годувати? Чому навчать? Чи добре буде малюку? Чи будуть його любити?

Це хвилювання можна пояснити - батьки вперше залишають дитину з незнайомими людьми. Це хвилювання підсилюється, коли малюк не хоче йти до садка, не хоче розлучатись з рідними, відмовляється від гри з дітьми.

Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, ідуть на контакт з дітьми та дорослим, інші - менш впевнено, більше спостерігають, ще інші - проявляють повне небажання іти в групу, негативізм, відхиляють всі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.

Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, і невміння гратись, і несформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина - це відсутність досвіду спілкування з однолітками та дорослими.

Спостереження показують, що хлопчики 3-5 років гірше переносять розлуку з рідними. А найкраще проходить адаптація у віці після 1 року 6 місяців.

Середній строк адаптації - 7-10 днів в ясельному віці; з 3 років - 2-3 тижні; 5-6 років -1 місяць. Виникнення у дитини стійкого "адаптаційного синдрому" свідчить про її неготовність до виходу із сім'ї.

Для того, щоб процес адаптації не затягувався, необхідні такі умови:

- підтримувати позитивну установку, бажання йти в садок;
-прислухатись до порад педагогів, якщо дитина відчуває між батьками та вихователем повне розуміння - вона швидше звикає;
-в перші дні рекомендоване короткочасне перебування в групі - 1-2 години;
-наблизити домашній режим до садкового;
-провести всі профілактичні заходи, рекомендовані лікарем;
-утримуватись від шумних масових вистав, щоб зменшити емоційне навантаження;
-навчати навичкам самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок)

Правильна поведінка рідних в період адаптації:

-говорити дитині, що вона вже доросла,
-не залишати надовго - на цілий день в групі.
-давати із собою улюблені іграшки,
-повідомляти вихователя про особливі звички дитини,
-довіряти працівникам установи,
-придумати ритуал "прощання" і обіграти вдома,
-зустрічати дитину з посмішкою,
-розповідати дитині якомога більше доброго про садок,
-підтримувати самостійність дитини вдома.

Чого не потрібно робити:

-негативно відгукуватись про спеціалістів закладу,
-наказувати вдома дитину за капризи в садку,
-виявляти тривогу, неспокій, плакати з приводу важкого звикання малюка,
-забороняти контакти з іншими дітьми,
-залякувати дитину дитячим садком.

Ознаки позитивної адаптації дитини в садку - хороший апетит, спокійний сон, адекватна реакція на діяльність з вихователем, бажання спілкуватись з дітьми, іти в групу, нормальний емоційний стан.

ВИХОВАННЯ ВВІЧЛИВОСТІ

Правил ввічливої поведінки треба навчати з раннього дитинства. Дітей, перш за все, необхідно ознайомити з основними правилами ввічливості. І взірцем у цьому мають бути взаємини між дорослими членами родини, дотримання етичних норм спілкування, коли дитині активно пропонується введення в активний словник слів, що належать до категорії мовленнєвого етикету та загальноприйнятих правил ввічливості.

Дитина ще не вміє говорити. Однак її вушко вловлює певні звуки, і внас­лідок цього виникають відповідні асоціації. Вранці, ввечері, у будь-яку пору дня вітайтеся з дитиною. Подаючи дитині іграшку, не забудьте сказати "будь ласка". Багаторазове повторення сприятиме засвоєнню елементарних ввічли­вих мовленнєвих норм.

Систематично в іграх і на заняттях дорослий підкреслює, що ввічливість -це доброзичливість, а тому треба не тільки говорити ввічливі слова, а й "пе­реживати" їх. Коли люди добрі, то вони й слова вимовляють ласкаво, доб­розичливо, сердечно, тихим голосом.

Будь-який вияв ввічливості для дитини має бути усвідомленою необхід­ністю. Перевірте, наскільки ваша дитина дотримується правил ввічливої по­ведінки, створюючи для цього відповідні ситуації (чи вітається вранці і про­щається увечері, чи дякує за застебнутий ґудзик, обід чи іншу послугу та ін.).

Ввічливості дітей треба вчити так само, як ми вчимо їх говорити, малю­вати, співати, грати на музичних інструментах. Учити терпляче, наполег­ливо і систематично, використовуючи при цьому ігри та ігрові ситуації (зокрема, і на основі літературних творів), під час трудової та інших видів діяльності. Головне завдання - навчити ввічливо вітатися і прощатися, дя­кувати за послугу, турботу, добирати правильні форми виявлення ввічли­вості: не "пробачаюсь", а "пробачте, будь ласка", "дайте, будь ласка", "будьте ласкаві" і т. д.

Із старшою дитиною доцільно вивчити кілька правил: з усіма близьки­ми, знайомими треба вітатися, казати "доброго ранку", "доброго дня", "доб­рого вечора" та ін., ввічливо попросити про якусь послугу, річ, яка сподоба­лась, а також подякувати.

Ввічливість дітей, як зауважує Л. Островська, повинна базуватися на щирості, доброзичливості, повазі до оточуючих, інакше вона перестане бути ознакою моральної поведінки.

Потрібно пам'ятати, що навички ввічливості формуються дуже повільно, що виховання їх значною мірою залежить від наполегливості і майстерності педагогів та батьків, їхньої поваги до вихованців.

Можна скористатися деякими правилами ввічливості, які представлені у книзі О. Дорохова "Це треба запам'ятати" (К.: Держвидав, 1960).

• Ти живеш на світі не один. Навколо тебе твої товариші, твої друзі.
Тобі приємно, якщо вони тебе поважають? Отже, і ти мусиш їх поважати.
А поважаючи навколишніх, ти повинен поводитися так, щоб жити і працю­
вати поряд з тобою їм також було зручно і приємно. Поважай людей, що
оточують тебе!

• Перед тим як вийти на вулицю, подивись у дзеркало, чи все гаразд у
твоєму одязі.

• Зустрівши знайомих, вітайся першим.

• Якщо назустріч іде старший за тебе - дай дорогу.

• Нерозумно перебивати один одного у розмові.

Не штовхайся. Штовханина не лише брутальна й негарна, а й неро­зумна: насамперед від неї програє той, хто штовхається.